Ось і настав цей незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас. День розставання зі школою, рідними, затишними стінами, гомінкими коридорами, щирими друзями, добрими наставниками. Тільки вчора останнім акордом шкільної симфонії відлунали екзамени. Залишились позаду і казково-незвіданий світ пізнання, і щире спілкування, і до болю знайома мелодія останнього шкільного дзвінка. Все це - позаду. А попереду самостійне життя.

У нас є класний керівник,
Який для нас такий, як мама.
До нас, таких як є, він звик,
І любить нас усіх так само.
Усі роки веде в життя,
Вчить поважати і дружити.
І проводжає в майбуття,
Щоб жити в світі і творити.
То ж вдячні за науку ми,
І скажемо, йдучи зі школи:
Ми будем справжніми людьми
Й не підведемо вас ніколи!
Спасибі, любі вчителі,
Уклін доземний рідній школі.
Ви всі — найкращі на землі!
За це ми дуже вдячні долі!

Дзвінок останній - перший крок в житті

Палкий порив і юності надії

Нехай щастить вам, друзі, у путі,

І хай здійсняться світлі ваші мрії.